logo
Запорізька школа-інтернат "Козацький ліцей"

Історія школи

 

1959 - 1977 рр. Директор – Степанко Всеволод Гордійович

   Школа-інтернат №4 імені В.І. Леніна відкрилась як школа нового типу – загальноосвітня з виробничим навчанням у 1959 році.

   Хлопці вчилися на столяра. Після закінчення школи дівчата отримували професію обмотниці, ізолювальниці. Вони працевлаштовувалися на завод, забезпечувалися гуртожитком. Багато із них і зараз працює на Запорізькому трансформаторному заводі (ЗТЗ).

   Зі стін школи-інтернату №4 вийшли випускники, які закінчили вищі навчальні заклади, оволоділи різними професіями.

   У 1959 році Степанко Всеволод Гордійович став першим директором школи-інтернату №4.

   До цього часу він три роки воював на різних фронтах під час Другої світової війни, був учасником Сталінградської битви. У 1944 році після Указу Президії Верховної Ради СРСР про часткову демобілізацію воїнів-вчителів Всеволод Гордійович повернувся у рідне місто, став займатися педагогічною діяльністю.

   Саме тут розкрився його педагогічний та організаторський талант. Абсолютне знання того, що робиться в інтернаті, спочатку дивувало кожного, хто приходив сюди працювати. Керівник був дуже пунктуальним: сам нікуди й ніколи не запізнювався й від інших вимагав того ж.

   Всеволод Гордійович був прекрасним методистом. Не любив ледарів. Усі справи освітнього закладу були його особистими справами. Не дивлячись на зовнішню суворість, міг сердечно вислухати кожного, швидко вирішити будь-яке питання. Був чудовим психологом, добре знав сильні й слабкі риси кожного учня й учителя; умів об'єднати колектив, захопити його новою ідеєю. Він був незамінним наставником молодих педагогів. Сотні вихованців інтернату, які були позбавлені дитинства у власних сім'ях чи взагалі не мали батьків, щоденно відчували його тепло душі й турботу.

   Проходять роки, але не згасне в пам'яті випускників школи і вчителів- ветеранів світлий образ дорогої людини – Всеволода Гордійовича Степанка.

 

1977 - 1981 рр.  Директор Мігулін Анатолій Іванович

 

   З 1977 року школу очолив молодий енергійний учитель історії – Мігулін Анатолій Іванович (1944 – 1998). Господарник, турист, виконавець циганських романсів, людина, закохана у життя, чуйна людина – таким запам'ятали другого директора школи-інтернату.

   Анатолій Іванович завжди турбувався про дозвілля школярів. Холодними зимами 1977 – початку 80-х років разом з учнями старших класів робив на шкільному подвір'ї ковзанку. Діти ввечері намагалися скоріше виконати домашнє завдання, щоб піти кататися на ковзанах.

   Щовесни й щоосені під його керівництвом проводилися спортивні змагання і туристичні зльоти. Острів Хортиця, с. Розумівка – це місця спортивних змагань і туристичних походів, активним учасником яких був і сам директор.  

 

 

 

 

1981 - 2013 рр. Директор – Литвиненко Любов Олексіївна

   Литвиненко Любов Олексіївна – дуже енергійна і ділова людина. Вона всім серцем прикипіла до долі дітей, які навчалися в інтернаті, намагалася зрозуміти їх, полегшити життя кожному та кожній, навчити бачити яскравий світ дитинства.

   Для Любові Олексіївни школа стала другою домівкою, а діти відчували її материнську турботу й увагу, мали від неї підтримку у важкі хвилини.

   80-ті роки – це важкий період розвитку освітнього закладу, бо саме в цей час різко скоротилася кількість учнів з 560 до 260. Вперше були відкриті класи для дітей із затримкою психічного розвитку. Статус закладу  змінився на неповну середню школу. Зміни відбулися й в організації освітнього процесу – проведення експерименту: урок – самопідготовка – урок.

   Незважаючи на всі труднощі, в школі склалася така атмосфера, щоб дітям комфортно, тепло, затишно жилося далеко від рідної домівки.

   Значна увага приділялася трудовому навчанню. Багато хто з випускників пов'язав своє майбутнє з тими професіями, які отримали в нашій школі.

   В цей час, коли в Японії ставилося питання про загальну вищу освіту, а в Америці на освіту витрачалось 12% ВВП (що дорівнює 30 бюджетам України), наш освітній заклад (як і всі інтернати) потерпав в умовах фінансового дефіциту.

   Поточні господарські проблеми не затьмарили необхідності працювати на перспективу. Школа розвивалась. У 1994 році відкрили 10-й клас із спортивним профілем навчання. І тут було багато труднощів, але все вирішилося. Через певний час стала надходити матеріальна та фінансова допомога від заводів «Запоріжсталь» та «Дніпроспецсталь».

   Майже 30 учнів побували в міжнародному дитячому центрі «Артек» у Криму, або оздоровлювалися в приморських таборах, кожен відвідував музеї, циркові вистави і табори міста. Окрім того, діти-сироти в канікулярні дні одержували грошову і продуктову допомогу.

   У 1999 році школа відзначила 40-річчя. Відбувся перший випуск одинадцятого класу, учні, якого і досі спортивними успіхами прославляють наш заклад освіти: Володимир Кисіль, Андрій Шипенко, Сергій Шельменко, Євген Гурковський – майстри спорту з гандболу, результативні гравці збірних команд.

 

 

З 2013 р. Директор школи – Губіна Оксана Олександрівна

   З 2013 року життя в комунальному закладі «Запорізька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №4» Запорізької обласної ради кардинально змінюється, розпочинається епоха відродження освітнього закладу, реалізація й впровадження нових реформ: з 18.06.2013 року директором    школи-інтернату стала талановита компетентна керівниця, професійний менеджер, прекрасний організатор і дипломат – Губіна Оксана Олександрівна. Вона цілеспрямовано та рішуче прямує до поставлених цілей, головною з яких була повна реформація та оновлення школи-інтернату.

   Саме Оксана Олександрівна модернізувала звичайну школу, перетворивши її на сучасний престижний, один із кращих освітніх закладів Запоріжжя й області – Запорізьку школу-інтернат «Козацький ліцей», що отримав новий статус та нове життя 26 січня 2017 року.

   За час її керівництва відбулися кардинальні зміни в благоустрої території, розвитку науково-технічної сфери та спортивної інфраструктури, в удосконаленні культурного простору та створенні ідеального мікроклімату в колективі.

    Оксана Губіна – людина високих моральних якостей, серйозна, їй властива висока демократичність. У спілкуванні з людьми –толерантна, інтелігентна, завжди опікується долею людей, переживає за кожного учня та працівника закладу; компетентний організатор, досягає поставленої мети в своїй роботі.

   Має вищу освіту: у 1995 році закінчила Дніпропетровський державний університет, спеціальність: українська мова та література, кваліфікація: викладач української мови та літератури; в 2015 році здобула ступінь магістра в Класичному приватному університеті за спеціальністю «Управління навчальним закладом» та  кваліфікацію керівника підприємства, установи та організації (у сфері освіти та виробничого навчання).

   Оксана Олександрівна активно займається громадською діяльністю. З 2015 до 2020 року – депутат Запорізької міської ради; з 2020 року – депутат Запорізької районної ради. Працює в Постійній комісії з питань освіти, науки культури та спорту. Має значний досвід у галузі освіти, вносить слушні пропозиції в організацію роботи районної та міської ради,  проводить зустрічі з директорами шкіл щодо покращення матеріально-технічних умов, роз’яснює нововведення батькам учнів щодо впровадження в дію нового Закону про освіту.

   Лідерка є активним членом Асоціації «Відроджені гімназії України» (Асоціація керівників закладів освіти України – на сьогодні це вже Міжнародна організація), що дозволяє вивчати та втілювати в дію досвід не тільки кращих освітніх закладів України, а й Ізраїлю, Польщі та інших країн світу.

   Директорка – учасниця і представниця запорізької громадської організації «Ротарі клуб «Запоріжжя-Хортиця», заснованої 2021 року. Вона координує роботу дитячого осередку Клубу – «Інтеракт», членами якого є також учні Козацького ліцею. Основні напрямки роботи організації – благодійництво та волонтерська діяльність.

   За час роботи неодноразово була нагороджена грамотами та премійована. За багаторічну сумлінну працю Губіну Оксану Олександрівну нагороджено Грамотою ЗОДА (розпорядження від 01.06.2016 № 142-к); Подякою ЗОДА (розпорядження від 03.01.2017 № 1-К); Подякою ЗОДА  (розпорядження від 22.05.2017 № 0407); Подякою ЗОДА (розпорядження від 01.12.2017 № 258-к); Почесною грамотою Департаменту освіти і науки ЗОДА (наказ від 30.08.2019 № 495, Подякою  Департаменту освіти і науки ЗОДА (наказ від 31.10.2019 №623), Дипломом лауреата щорічної Премії Верховної ради України (Постанова Верховної ради України від 03 грудня 2019 року № 326-IX), Почесною грамотою Департаменту освіти і науки ЗОДА (наказ від 10.01.2022 №9)