Запорізька школа-інтернат Козацький ліцей

Опубліковано Пн, 13 Травня 2019 в 09:13

8 - 9 травня у багатьох країнах світу згадують події Другої світової війни, адже це найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло за різними даними від 50 до 85 мільйонів людей. Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. Війна для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападу нацистської Німеччини на Польщу…

Ідуть роки, минає час, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії.

7 травня 2019 року в Запорізькій школі-інтернаті «Козацький ліцей» відбулася низка заходів до Дня пам’яті та примирення і Перемоги над нацизмом у Другій світові війні.

Отож у межах співпраці із Запорізькою загальноосвітньою школою №15 Запорізької міської ради учні «Козацького ліцею» спільно з креативними учнями п’ятнадцятої школи підготували тематичний урочистий захід «1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».

На захід завітала також директор ЗЗСО № 15 Кириченко Оксана Анатоліївна.

Проникливою була інсценізація «Не пускали мене воювати…». Майстерно перевтілився у образ юнака, який збирається іти на війну, Ратош Данило. Юному актору вдалося передати глядачам емоційний стан та палітру переживань сина-солдата.

Зворушливу пісню «Ми – за мир!» виконав хор «Соловейко».

Літературну композицію «Коли закінчиться війна» показали вихованці театрального гуртка «Гармонія».

Справжньою родзинкою заходу був виступ талановитих учнів школи № 15. Пісні «Мы – эхо!» та «Маки червоні» у виконанні учениці вокальної школи народної артистки України Інни Гапон Марії Бобро, солістів ансамблю спортивно-бального танцю «Вікторія» та вихованців арт-студії «П’ятнашка» змусили завмирати серця усіх присутніх у залі.

Запалили свічки пам’яті та вшанували пам’ять тих, хто загинув у роки Другої світової війни, хто звеличив нашу землю, Героїв Небесної Сотні, воїнів та усіх загиблих на Сході України у боротьбі за правду, справедливість, свободу, цілісність і єдність нашої держави хвилиною мовчання.

Завершився захід піснею «Мій рідний край» у виконанні дуету «БУМ».

Традицією до Дня перемоги у ліцеї є створення «Стіни пам’яті» з фотографіями загиблих родичів педагогів, учнів, їхніх мам і тат, дідусів та бабусь, які обороняли рідну землю від нацистів у роки Другої світової війни, та інформацією про воєнні подвиги героїв.

Також вихователями 4-11-х класів було проведено Єдину виховну годину «Війна у долонях українців». Учні 4-х класів на свій класний захід запросили ветерана Другої світової війни Луговського Миколу Федосійовича, 1927 року народження.

Гість розказав дітям та педагогам історію свого життя, яке змінила війна.

Народився він у с. Балки Василівського району Запорізької області. У сім'ї було 5 дітей (він і 4 сестри). Встиг закінчити лише 5 класів школи, коли почалася війна… З початком війни працював у колгоспі с. Балки.

Пішов на фронт самостійно з патріотичних міркувань. За випадковими обставинами командир роти виявився його земляком.

Службу розпочав з м. Одер (кордон Польщі та Німеччини) і дійшов до Берліну. Служив на найнебезпечнішій ділянці – керував танком. «Сиділи прямо на танку та вели вогонь», – ділився спогадами сержант Микола Федосійович.

Пробув на війні усього 4 місяці, один з яких він провів у військовому госпіталі.

Одразу після війни жив та працював у Німеччині на танковому заводі… Згодом повернувся в Україну.

Одружився у 1954 році. Має 2 дітей та 4 правнучки, одна з яких Маргарита Бєлая навчається в 4-Б класі ліцею.

«Живе сам, садить город, вирощує квіти, дуже любить порядок у всьому. Любить дивитися футбол, слідкує за всіма матчами…» – з гордістю розказують внуки про свого дідуся.

9 травня ветерану виповнилося 92 роки.

Ветеранів Другої світової війни залишилося зовсім мало… Але спогади живі, хоч і такі болючі…

День пам’яті та примирення і День перемоги – нагадування усім нам про страшну катастрофу і застереження, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією.

Хочемо жити в мирі, злагоді та любові!